“Pod gruzami. Zniszczenia i straty w Mariupolu”. Śledztwo Human Rights Watch , SITU Research i Truth Hounds
W przededniu drugiej rocznicy pełnoskalowej inwazji rosyjskiej na Ukrainę, HRW wraz z zespołami badawczo – śledczymi publikują wyniki śledztwa, w którym wykorzystane zostały nowoczesne techniki forenzyczne do tropienia zbrodni wojennych.
Do pełnoskalowej inwazji rosyjskiej, która trwa od 24 lutego 2022 roku, Mariupol był domem dla ponad pół miliona osób. Położone nad Morzem Azowskim miasto o bogatej kulturze i strategicznym znaczeniu gospodarczym, tętniło życiem. Mariupol, w którym znajdowały się dwie największe w Ukrainie fabryki żelaza i stali, zainwestowano setki milionów dolarów w drogi, transport publiczny i tereny rekreacyjne. Morze Azowskie, będące częścią tożsamości miasta, stanowiło także obietnicę rozwoju. Jeden z największych portów w regionie umożliwiał Ukrainie eksport węgla, stali i zboża na cały świat.
Do 2 marca siły rosyjskie oblegały miasto. W miarę jak rosyjskie i powiązane z nimi siły zdobywały teren, atakując czołgami, moździerzami, ciężką artylerią i samolotami, rodziny opuszczały swoje domy i podążały schodami w głąb piwnic, aby skryć się w ciemnościach. Do 13 kwietnia Siły Zbrojne Ukrainy toczyły ciężkie walki z siłami rosyjskimi i powiązanymi z nimi grupami zbrojnymi z Donbasu w południowo-wschodniej Ukrainie. Zdobycie Mariupola miało umożliwić Kremlowi kontrolowanie korytarza lądowego między Półwyspem Krymskim a regionem Donbasu. 17 maja ukraińskie siły, które utrzymywały się w stalowni Azovstal, zaczęły się poddawać. Los Mariupola spoczął w rękach rosyjskich.
Wojna przekształciła miasto w gruzowisko i morze płytkich pochówków. Tysiące cywilów zginęło podczas walk lub zmarło z innych przyczyn. Mariupol doznał jednych z największych zniszczeń w spustoszonej wojną Ukrainie. Kiedy wojna dotarła do tego miasta, tożsamość żyjącej tam społeczności została odebrana. Przestrzenie tętniące życiową energią stawały się miejscami schronienia, a następnie scenami obrażeń i śmierci.
Mijają dwa lata od oblężenia Mariupola przez siły rosyjskie. Uwaga społeczności międzynarodowej skupiła się na kolejnych scenach wojny lub przeniosła się w nowe rejony konfliktów. Życie mieszkanek i mieszkańców Mariupola nie wróciło do normy. Ich miasto w ogromnej większości zostało wymazane – przestało istnieć.
Gdy rosyjskie siły okupacyjne usuwają gruzy, budując nowe miasto na obraz rosyjskich, między masowymi grobami a Morzem Azowskim, pojawiają się pytania o odpowiedzialność. Niektórzy szukają zamknięcia i uzdrowienia. Wielu z niecierpliwością czeka na przywrócenie miasta pod ukraińską kontrolę, wypłatę odszkodowań i wymierzenie sprawiedliwości osobom odpowiedzialnym za nadużycia. Badawczo – śledczy projekt Human Rights Watch, Situ Research i Truth Hounds ma na celu wspieranie dążenia do odpowiedzialności poprzez dokumentację zbrodni. Ponadto próbuje uchwycić również to, co zostało utracone, aby nigdy nie zostało zapomniane.
#JusticeForMariupol
***
Strona projektu https://www.hrw.org/feature/russia-ukraine-war-mariupol jest dostępna w trzech językach – angielskim, ukraińskim i rosyjskim
***
https://www.hrw.org/feature/russia-ukraine-war-mariupol/video video dokumentujące śledztwo
***
*Ukraińska policja i wolontariusze wynoszą Irynę Kalininę, ranną kobietę w ciąży, ze Szpitala nr 3 po ataku 9 marca 2022 roku. Ani Kalinina, ani jej dziecko nie przeżyły. © 2022 AP Photo/Evgeniy Maloletka
___
UA
“Під завалами. Руйнування та втрати в Маріуполі“. Розслідування Human Rights Watch , SITU Research i Truth Hounds
Напередодні другої річниці повномасштабного російського вторгнення в Україну HRW разом з дослідницькими групами публікують результати розслідування, в котрому застосували сучасні криміналістичні методи до розслідування воєнних злочинів.
До повномасштабного російського вторгнення, яке триває з 24 лютого 2022 року, Маріуполь був домом понад півмільйона людей. Місто, розташоване біля Азовського моря, з багатою культурою та стратегічним економічним значенням, вирувало життям. У Маріуполі, де були розташовані два найбільших в Україні металургійних заводи, заінвестовано сотні мільйонів доларів у дороги, громадський транспорт і зони відпочинку. Азовське море, котре стало частиною ідентичності міста, також мало перспективу розвитку. Один із найбільших портів регіону дозволив Україні експортувати вугілля, сталь і зерно по всьому світу.
До 2 березня російські війська тримали місто в облозі. Коли російські та союзні війська завоювали позиції, атакуючи танками, мінометами, важкою артилерією та авіацією, сім’ї залишали свої домівки та спускалися сходами у підвали, щоб сховатися в темряві. До 13 квітня Збройні Сили України вели важкі бої проти російських військ та пов’язаних з ними збройних формувань з Донбасу на південному сході України. Захоплення Маріуполя мало надати Кремлю можливість контролювати сухопутний коридор між Кримським півостровом та Донбасом. 17 травня українські війська, які перебували на металургійному комбінаті «Азовсталь», почали капітулювати. Доля Маріуполя опинилася в руках Росії.
Війна перетворила місто на руїни та море мілких поховань. Тисячі цивільних загинуло під час боїв, або з інших причин. Маріуполь зазнав одних з найбільших руйнувань, в спустошеній війною Україні. Коли війна дійшла до цього міста, то самобутність місцевої спільноти була відібрана. Простори, що вирили від життєвої енергії, ставали місцями притулку, а потім сценами поранень і смерті.
Минуло два роки з моменту облоги Маріуполя російськими військами. Увага міжнародної спільноти зосередилася на наступних етапах війни або перемістилася в нові зони конфлікту. Життя мешканок та мешканців Маріуполя не нормалізувалося. Переважна більшість їхнього міста була стерта – воно перестало існувати.
Поки російські окупаційні війська розчищають завали, будуючи нове місто за образом Росії між братськими могилами та Азовським морем, виникають питання про відповідальність. Дехто шукає укриття та зцілення. Багато хто з нетерпінням чекає повернення міста під контроль України, виплати компенсації та притягнення до відповідальності винних у скоєному. Дослідницький проєкт Human Rights Watch, Situ Research і Truth Hounds спрямований на підтримку притягнення до відповідальності шляхом документування злочинів. Крім того, він також намагається зафіксувати те, що було втрачено, щоб це ніколи не забулося.
#JusticeForMariupol
***
Сайт проєкту https://www.hrw.org/feature/russia-ukraine-war-mariupol доступний трьома мовами – англійською, українською та російською
***
https://www.hrw.org/feature/russia-ukraine-war-mariupol/video
Відео документація розслідування
***
*Постраждалу вагітну жінку Ірину Калініну українські поліцейські та волонтери вивозять з лікарні №3 після обстрілу 9 березня 2022 року. Ані Калініна, ані її дитина не вижили. © 2022 AP Photo/Євген Малолєтка
_____
EN
“Under the rubble. Destruction and losses in Mariupol“. Investigation by Human Rights Watch, Situ Research and Truth Hounds
On the eve of the second anniversary of the full-scale Russian invasion of Ukraine, HRW and research teams publish the results of an investigation in which modern forensic techniques were used to track down war crimes.
Before the full-scale Russian invasion, which has been ongoing since February 24, 2022, Mariupol was home to over half a million people. Situated by the Sea of Azov, the city with a rich culture and strategic economic importance was teeming with life. Mariupol was home to two of Ukraine’s largest iron and steel factories. Hundreds of millions of dollars were invested in roads, public transport and recreational areas. The Sea of Azov, an integral part of the city’s identity, also represented a promise of development. One of the largest ports in the region allowed Ukraine to export coal, steel and grain around the world.
Until March 2, Russian forces besieged the city. As Russian and allied forces gained ground with tanks, mortars, heavy artillery and airplanes, families abandoned their homes and followed the stairs into the basements to seek shelter in the darkness. By April 13, the Ukrainian Armed Forces engaged in intense battles with Russian forces and their associated armed groups from Donbass in southeastern Ukraine. The capture of Mariupol was intended to enable the Kremlin to control the land corridor between the Crimean Peninsula and the Donbas region. On May 17, Ukrainian forces holding out in the Azovstal steel plant, began to surrender. The fate of Mariupol fell into Russian hands.
War transformed the city into a rubble and a sea of shallow burials. Thousands of civilians were killed in the battles or died of other causes. Mariupol suffered some of the worst destruction in war-ravaged Ukraine. When the war reached this city, the identity of the community living there was stripped away. Spaces teeming with life energy became places of refuge, and then scenes of injuries and death.
Two years have passed since the siege of Mariupol by Russian forces. The attention of the international community has shifted to subsequent scenes of war or moved to new areas of conflict. The lives of residents of Mariupol haven’t returned to normal. The vast majority of their city was erased – it ceased to exist.
As Russian occupation forces clear the rubble, building a new city in Russia’s image, between the mass graves and the Sea of Azov, questions of responsibility arise. Some seek closure and healing. Many are impatiently waiting for the restoration of the city under Ukrainian control, for compensation to be paid and for justice to be brought to those responsible for the abuses. An investigative research project of Human Rights Watch, Situ Research and Truth Hounds aims to support the pursuit of accountability through documentation of crimes. Moreover, it also tries to capture what has been lost so it’s never forgotten.
#JusticeForMariupol
***
The project website https://www.hrw.org/feature/russia-ukraine-war-mariupol available in three languages - English, Ukrainian and Russian
***
https://www.hrw.org/feature/russia-ukraine-war-mariupol/video video documentation of the investigation
***
*Ukrainian police and volunteers carry Iryna Kalinina, an injured pregnant woman, from Hospital No. 3 after the attack on March 9, 2022. Neither Kalinina nor her child survived. © 2022 AP Photo/Evgeniy Maloletka
Żródło materiału: Stowarzyszenie NOMADA
